Дзвоніть: (094) 820 77 20

Міліцейське свавілля в поліції

  Понеділок, 10 липня 2017. Опубліковано в Статті

Вимагаю від керівництва Національної поліції України розглянути скаргу

11 березня 2015 року на засіданні Громадської ради при Запорізькій обласній державній адміністрації мене звинуватили у «можливих зв’язках» з терористами не маючи жодних доказів або відкритого кримінального провадження чи судового рішення. Також, в ході цього засідання на мене було скоєно напад, в результаті чого я отримав тілесні ушкодження та втрату свідомості.

Прокинувшись в Медичній швидкій я виявив що мій телефон HTC Desire V T328d зламаний та зниклі деякі пристрої: карта пам’яті «micro SDHC 32 GB SanDisk» і пластикова чіп-карта R-UIM 3FF Micro Sim 32 кб EV-DO мобільного оператору «Інтертелеком».

12 березня 2015 року я звернувся з заявою до Орджонікідзевського РВ ЗМУ ГУМВС України в Запорізькій області. 03 квітня 2015 року отримав висновок за підписами майора міліції А.Л.Попова та майора міліції Мелешко А.Н., в якому мовою оригіналу говориться: «Следственным отделом Орджоникидзевского РО ЗГУ в данном заявлении не усмотрено состава криминального правонарушения». Також, отримав лист-відповідь начальника Орджонікідзевського районного відділу міліції Тамаркова Р.Л., в якому мовою оригіналу говориться: «По результату проверки по указанному факту, данных указывающих на наличие в событии признаков криминального правонарушения установлено не было».

 Не погодившись з відповіддю я написав скаргу Начальнику ЗМУ ГУМВС України в Запорізькій області полковнику міліції С.В.Логвиненко. Після чого, заяву було внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за кваліфікацією кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст125 КК України за №12015080060001216. Про це свідчить лист-відповідь заступника начальника ЗМУ ГУМВС України в Запорізькій області від 27.04.2015 року.

Однак, через рік, 11 березня 2016 року я отримав Постанову від слідчого Вознесенівського відділення Дніпровського відділу поліції ГУНП в Запорізькій області лейтенанта поліції Тимченко Дениса Ігоревича про те, що 29 грудня 2015 року він закрив кримінальне провадження за №12015080060001216.

Звернувшись до Орджонікідзевського районного суду, я вирішив оскаржити винесену Постанову «про закриття кримінального провадження». 06 квітня 2016 року відбулось судове засідання, на яке слідчий поліції Тимченко Д.І. приніс матеріали справи. Серед матеріалів була присутня постанова прокурора Запорізької місцевої прокуратури №2 Некрашевича В.В. від 06 квітня 2016 року, на постанову слідчого від 29 грудня 2015 року про закриття кримінального провадження №12015080060001216.

Таким чином суддя закрив провадження за моєю скаргою, так як постанова слідчого була скасована постановою прокурора, а матеріали кримінального провадження повернуті для подальшого досудового розслідування.

Після цього, 11 квітня 2016 року, я вирішив прийти на особистий прийом до начальника Вознесенівського відділення Дніпровського відділу поліції ГУНП в Запорізькій області Тамаркова Р.Л., де розповісти факти бездіяльності його підлеглих. Однак, в зазначений час особистий прийом так й не розпочався. Обурений таким ставленням до своїх службових обов’язків полковником поліції Тамарковим Р.Л., я пішов на особистий прийом до начальника Дніпровського відділу поліції ГУНП в Запорізькій області Логвиненко С.В. Де розповів про ситуацію та бездіяльність співробітників Вознесенівського відділення поліції.

20.05.2016 року отримав листи-відповіді, в одному говориться, що підтвердилися факти несвоєчасного початку прийому громадян начальником Вознесенівського відділення Дніпровського відділу поліції ГУНП в Запорізькій області Тамаркова Р.Л. Хочу зауважити, що це той самий начальник Орджонікідзевського районного відділу міліції, який не вбачав складу кримінального правопорушення за моєю заявою про напад, який дозволяє своїм підлеглим не відкривати провадження в ЄРДР та передчасно закривати кримінальні справи, який не поніс жодної відповідальності за свої дії та діяльність своїх підлеглих і який досі працює начальником Вознесенівського відділення поліції.

В іншому листі, за підписом полковника поліції Хомутова В.О. говориться, що: «слідчим (Тимченко Д.І.) проведено певний обсяг слідчих (розшукових) дій, але не достатній для встановлення об’єктивної інтини у справі». Тобто виходить, що з 13.03.2015 року та впродовж дев’яти місяців розслідування до 29.12.2015 року, слідчий поліції Тимченко Д.І. провів певний обсяг слідчих (розшукових) дій, але не достатній для встановлення об’єктивної інтини у справі та вирішив винести постанову про закриття кримінального провадження №12015080060001216.

Інформацію про закриття кримінального провадження від 29.12.2015 року, слідчий поліції Тимченко Д.І. не захотів повідомляти мені потерпілому, аж доки 11.03.2016 року я самостійно не отримав цю постанову. Після чого, мені необхідно було оскаржити в судовому порядку винесену постанову слідчим поліції Тимченко Д.І., щоб змусити прокурора Запорізької місцевої прокуратури №2 Некрашевича В.В. в день судового засідання 06 квітня 2016 року внести постанову про скасування постанови слідчого поліції Тимченко Д.І. Це так повинна працювати правоохоронна система?

Після неодноразових звернень та скарг на бездіяльність співробітників поліції, ні один не поніс відповідного покарання за халатне відношення до своїх службових обов’язків, підкреслюю ні один не був звільнений! (Деяким було надано усне попередження, як у «дитячому садочку».)

Обурений безвідповідальністю співробітників поліції, я вирішив прийти на особистий прийом до начальника ГУНП України в Запорізькій області генералу поліції 3-го рангу Ольховському Віктору Івановичу. Письмово виклав всі факти, зібрав всі листи-відповіді, які підтверджують бездіяльність та безвідповідальність співробітників поліції я вимагав наступне:

  1. Провестислужбове розслідування щодобездіяльності співробітників поліції: Тимченко Д.І., Попова А.Л., Мелешко А.Н., Вознесенівського відділення Дніпровського відділу поліції ГУНП в Запорізькій області.
  2. Провести службову перевірку щодо халатного відношення до своїх службових обов’язків начальником Вознесенівського відділення Дніпровського відділу поліції ГУНП в Запорізькій області Тамарковим Р.Л.
  3. Провести службову перевірку щодо виконання службових обов’язків начальником Дніпровського відділу поліції ГУНП в Запорізькій області Логвиненко С.В. та його заступників.
  4. По завершеннюнадати меніписьмову відповідьщодорезультатів розслідуванняіпроведених перевірок, а такожприйнятих рішень.

Однак, 28 червня 2016 року я отримав чергову «відписку», як за часів Радянського союзу, цитую: «Встановлено, що досудове розслідування у кримінальному проваджені проводилось повільно та безініціативно, крім того передчасно було прийнято рішення про його закриття. Хід та стан досудового розслідування взято на контроль слідчим відділенням Дніпровського відділу ГУНП та слідчим управлінням ГУНП.»

Ні одна з вимог, щодо проведення службових розслідувань та перевірок стосовно співробітників поліції не була виконана.

Наостанок, з моменту мого звернення до правоохоронних органів 12.03.2015 року і по теперішній час слідчим поліції Тимченко Д.І. не проводилось жодних очних ставок з підозрюваними у скоєні кримінального правопорушення. Нещодавно призначили заміну слідчого на Гаран Романа Петровича у кримінальному провадженні. 

Скориставшись правом та відповідно до ч.1 ст. 220 КПК України, через канцелярію Вознесенівського відділення поліції 23.12.2016 року я подав клопотання щодо призначення очної ставки з підозрюваними у скоєнні кримінального правопорушення Лукашенко Олександром Петровичем і Алексєєнко Антоном Сергійовичем в рамках кримінального провадження №12015080060001216.

Відповіді на подане клопотання не надходило.

10 січня 2017 року до слідчого судді Орджонікідзевського району м.Запоріжжя мною була подана скарга на бездіяльність слідчого в порядку ст. 220 КПК України, клопотання сторони захисту, потерпілого і його представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, про виконання будь-яких процесуальних дій слідчий, прокурор зобов’язані розглянути в строк не більше трьох днів з моменту подання клопотання і задовольнити його за наявністю відповідних підстав.

25 січня 2017 року суддею Орджонікідзевського району винесена Ухвала: «Зобов’язати слідчого СВ Вознесенівського ВП Дніпровського ВП ГУНП в Запорізькій області, який здійснює досудове розслідування у кримінальному провадженні №12015080060001216, розглянути клопотання Матрія А.К. від 23.12.2016 року у строк, встановлений ст.220 КПК України». Цією ухвалою підтверджується черговий факт систематичного невиконання своїх службових обов’язків співробітниками Вознесенівського відділення поліції, начальником якого є Тамарков Р.Л.

25 січня 2017 року через сайт Головного управління Національної поліції в Запорізькій області звернувся до керівництва зі скаргою щодо бездіяльності співробітників Вознесенівського відділення поліції. Лист-відповідь від 23.02.2017 року вважаю формальною відпискою!

Не отримавши жодної відповіді на виконання ухвали суду 27 лютого 2017 року, я в черговий раз подав клопотання відповідно до ч.1 ст. 220 КПК України в якому нагадав керівництву Вознесенівського відділення поліції, що згідно ч.1 ст. 382 КК України, умисне невиконання службовою особою вироку, рішення, ухвали, постанови суду, що набрали законної сили, або перешкоджання їх виконанню карається штрафом від п'ятисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк до трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

04.03.2017 року рекомендованим листом отримав відповідь слідчого Вознесенівського відділення поліції Гаран Р.П., в якому зазначається що: «Лукашенко О.П, та Олексієнко А.С. статусу підозрюваних не мають.» Також до цієї відповіді була додана копія постанови, яка начебто винесена 26 грудня 2016 року. Від цього виникає безліч питань:

  1. Якщо постанова на клопотання від 23.12.2016 року була винесена через три дні з дати реєстрації клопотання, то чому дану постанову слідчий приховував впродовж двох місяців? Чому не надав її копію до суду?
  2. Чому після отримання ухвали суду від 25 січня 2017 року він також не надав копію цієї постанови?
  3. Чому майже за 2 (два) роки проведення розслідування Лукашенко О.П, та Олексієнко А.С. досі не мають статусу підозрюваних??? На мене був скоєний напад на засіданні Громадської ради при Запорізькій обласній державній адміністрації, а не у підворіття! Де були присутні журналісти, які зробили відеозапис цього нападу.

 

10.03.2017 року за допомоги сайту Національної поліції України, я відправив електронну скаргу щодо бездіяльності керівництва Головного управління Національної поліції України в Запорізькій області. Це звернення було повернуто до Головного управління Національної поліції України в Запорізькій області.

23.04.2017 року я отримав чергову відписку за підписом заступника начальника ГУНП в Запорізькій області Гребенніков О.П., в якій роз’яснюється що: «проведення досудового розслідування триває, виконуються слідчі (розшукові) дії, направлені на збір доказової бази, призначено додаткову експертизу». Крім того, у листі надається посилання на відповідь за вих.№М698/1/М692/2/107-03/6-2016 від 20.09.2016 року, в котрій надані вичерпні відповіді на всі мої запитання. Але, це не відповідає дійсності, а відповіді вважаю ВІДПИСКАМИ в яких містяться докази бездіяльності співробітників поліції.

Обурений черговою відпискою 25.04.2017 року прийшов на особистий прийом до начальника Головного управління Національної поліції України в Запорізькій області. Але, замість Золотоноші О.В. особистий прийом громадян здійснював його заступник, начальник слідчого управління Довгунь С.З., який прочитав заяву, вислухав мої пояснення запевнив, що особисто розбереться в ситуації.

Не отримавши відповіді по пошті, 06.06.2017 року я зустрівся з виконавцем, на кого були розписані останні заяви, яка була надіслана через сайту Національної поліції України та яку надав на особистому. Старший слідчий Головного управління Національної поліції України в Запорізькій області, майор поліції Міненков Ігор Володимирович надав мені копію листа-відповіді за №М-67оп/02/6-2017 від 22.05.2017 року, в якому практично дослівно переписані тези попередніх відповідей. Йде мова про повторне проведене службове розслідування, про заслуховування стану досудового розслідування на оперативній нараді, про надання доручень щодо проведення слідчих (розшукових) дій, про те що проведено відповідні експертизи. Але, немає жодного слова щодо прийнятих рішень стосовно бездіяльності співробітників Вознесенівського відділення Дніпровського відділу поліції ГУНП в Запорізькій області. (!) Підкреслюю, у всіх раніш наданих відповідях відсутні прийняті рішення стосовно халатного відношення до виконання службових обов’язків.

Крім того, 29.05.2017 року я отримав постанову слідчого СВ Вознесенівського відділення Дніпровського відділу поліції ГУНП в Запорізькій області лейтенанта Гаран Романа Петровича про закриття кримінального провадження №12015080060001216 внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за кваліфікацією кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст125 КК України.

В постанові вказано, що всі дії свідків Алексєєнко А.С. та Лукашенко О.П. по відношенню до потерпілого Матрій А.К. були направлені на видалення його з зали, де проходило засідання Громадської ради, при цьому жодних умисних дій, що були спрямовані на нанесення тілесних ушкоджень потерпілому Матрій А.К. не було.

Суб’єктивна сторона злочину, що розглядається, характеризується тільки умисною виною. Відповідальність за ст..125 КК настає у тих випадках, коли умисел винного був спрямований на заподіяння невизначеної шкоди здоров’ю і фактично було заподіяно легке тілесне ушкодження.

Роблячи вищевказані висновки слідчий повністю проігнорував відеозапис, який долучений до матеріалів кримінального провадження №12015080060001216. В якому добре видно, як підозрюваний Алексєєнко А.С. не тільки мав намір вигнати Матрій А.К. з зали, де проходило засідання Громадської ради, а й навмисно завдає ударів потерпілому. (Відеозапис - https://youtu.be/mpqI9NA0XJg)

Також слідчий, звернув увагу на показання у якості свідків Лукашенко О.П. і Алексєєнко А.С., в яких останні стверджують, що:

«Під час засідання Матрій А.К. почав без надання слова викрикувати лозунги проросійського характеру та обзивати українських солдат, які воюють в зоні проведення Антитерористичної операції фашистами

Однак, ці твердження не підкріплюються жодним з фактів, ані наявним відеозаписом, ані показанням будь-яких інших свідків, окрім самих нападників. Під час проведення засідання Громадської ради при Запорізький обласній державній адміністрації в залі знаходилось чимало журналістів, представників громадських організацій та співробітників адміністрації. Ніхто з присутніх не підтвердив показання Лукашенко О.П. і Алексєєнко А.С., тому це є наклеп, яка паплюжить мою честь, гідність та ділову репутацію.

Звернувшись до Орджонікідзевського районного суду, я вирішив оскаржити винесену Постанову «про закриття кримінального провадження». 14 червня 2017 року відбулось судове засідання, на яке слідчий поліції Гаран Р.П. приніс матеріали справи. Серед матеріалів була присутня постанова прокурора Запорізької місцевої прокуратури №2 Пономарьова С.М. від 13 червня 2017 року, на постанову слідчого від 22 травня 2017 року про закриття кримінального провадження №12015080060001216.

Таким чином суддя закрив провадження за моєю скаргою, так як постанова слідчого була скасована постановою прокурора, а матеріали кримінального провадження повернуті для подальшого досудового розслідування. Це вже друга скасована постанова про закриття кримінального провадження, другого за рахунком слідчого.

В постанові прокурора зазначається наступне: «Вивченням матеріалів кримінального провадження встановлено, що під час проведення досудового розслідування слідчим Гараном Р.П. не проведено усіх необхідних слідчих (розшукових) дій, хокрема не допитано в якості свідків інших осіб, що перебували на засіданні у залі №300 Запорізької обласної державної адміністрації на час вчинення правопорушення, не долучено до матеріалів відеозапис, про який повідомляє потерпілий тощо.» Тому, 27 місяців йде навмисне затягування розслідування.

07.06.2017 року другий раз поспіль, сподіваючись на те, що особистий прийом громадян буде проводити  начальник Головного управління Національної поліції України в Запорізькій області Золотоноша О.В., я прийшов на прийом. Але, нажаль замість нього в черговий раз особистий прийом громадян здійснював заступник Панченко О.В. Тому, можна сміливо стверджувати, що особисті прийоми громадян начальник Головного управління Національної поліції України в Запорізькій області Золотоноша О.В. не проводить взагалі. Замість нього постійно перебувають його заступники, від яких отримую відповіді де немає жодного слова щодо прийнятих рішень стосовно бездіяльності співробітників Вознесенівського відділення Дніпровського відділу поліції ГУНП в Запорізькій області. (!) Підкреслюю, у всіх раніш наданих відповідях відсутні прийняті рішення стосовно халатного відношення до виконання службових обов’язків.

 

Отже, з вищевикладеного вбачається, що впродовж усього часу (це 27 місяців) з моменту мого звернення до правоохоронних органів, співробітники не бажають виконувати свої прямі службові обов’язки та відбувається навмисне затягування ними неупередженого розслідування. Всі зазначені факти документально підтверджені і є доказами халатного відношення до службових обов’язків начальника та слідчих (Тимченко Д.І., Попова А.Л., Мелешко А.Н., Гаран Р.П.) Вознесенівського відділення поліції, а також начальника та його заступників Дніпровського відділу поліції ГУНП в Запорізькій області.

Керуючись ст..19 ЗУ «Про Національну поліцію», вимагаю:

  1. Провестислужбове розслідування щодо халатного відношення до своїх службових обов’язків співробітників поліції та притягнути вищевказаних осіб до відповідальності.
  2. По завершеннюнадати меніписьмову відповідьщодоприйнятих рішень.

ЗАВАНТАЖИТИ ДОКУМЕНТИ: Form-appeal-police.zip

Матрій Андрій Кліментійович
Яндекс.Метрика Яндекс цитирования Создание сайтов.